07.05.2020

Школи Донеччини: ремонт як вирок

Довгоочікувані ремонти, масштабні проекти, кошториси на десятки мільйонів, – і… недоробки, зірвані строки чи навіть повна зупинка робіт.

Саме так відбуваються капітальні ремонти багатьох навчальних закладів Донеччини.

Чому ж рожеві перспективи доволі часто перетворюються на гірке розчарування, хто в цьому винен та чи можна було уникнути провалу – розглянемо на прикладі двох опорних шкіл у двох шахтарських містах –  Селидовому та Торецьку.

;

Лиха біда початок

Отже, маємо два навчальні заклади, визначені опорними. Шоста школа Селидового та шоста школа Торецька.

Замовник капітального ремонту та реконструкції Селидівського навчального закладу – ДКБ Донецької облдержадміністрації. Переможець тендерів – пов’язана з народним депутатом України Русланом Требушкіним фірма «Донбас Будіндустрія Сервіс». Фігурант численних розслідувань як «Громадського патруля», так і правоохоронних органів. Загальна вартість робіт за укладеними договорами – 63,5 млн грн.

Капітальний ремонт школи у Торецьку замовляє управління освіти військово-цивільної адміністрації міста. Перемагає підприємство «Автоінтерстрой». Усі його вісім конурентів дискваліфікуються тендерним комітетом замовника. А чом би й ні, адже краматорська фірма «Автоінтерстрой» також має неабиякі зв’язки, та є монополістом з ремонтних робіт ГУ СБУ у Донецькій та Луганській областях. Договір же з капремонту школи становить 40 з лишком мільйонів.

Ремонтні роботи у Селидовому розпочалися наприкінці 2017–го, у Торецьку – восени 2019–го.

І ніхто тоді навіть не уявляв – ані викладачі, ані школярі та їх батьки – чим  усе це обернеться.

Два кілометри зимової темряви  

Кожного навчального дня впродовж трьох років після 18 години він зі школи пішки повертається додому. Особливо небезпечною є дорога взимку, коли на вулиці слизько та холодно, а темніти починає вже після 16–ої.

Одинадцятирічний син жительки Селидового Олени Дрель до осені 2017 року навчався у шостій школі, у 20 метрах від дому. Але потім навчальний заклад закрили на капітальний ремонт. Його, як і більшість інших дітей, перевели до школи №2, на навчання у другу зміну.

Шоста школа – одна з найбільших у Селидовому. Її відвідувало близько 700 дітей.

Двома проектами загальною вартістю у майже 65 млн передбачалося:

  • капітальний ремонт усіх внутрішніх приміщень з першого по четвертий поверхи (класних кімнат, актової та спортивної зали, їдальні, коридорів, туалетів, технічних приміщень
  • заміна систем опалення, електрики, водопостачання та водовідведення
  • заміна даху, утеплення фасаду, благоустрій прилеглої території.

Підрядник взяв на себе зобов’язання кардинально оновити навчальний заклад до кінця 2018 року.

Але. Перший тривожний дзвінок пролунав ще у травні того ж, 2018 року.

У ЗМІ з’явилися повідомлення, що батькам вихованців школи надходять прохання скинутися грошима. Нібито 60 з гаком мільйонів вже не вистачає. І  це при тому, що внутрішні роботи ще практично не розпочиналися.

Ще через півтора роки, наприкінці 2019–го, з’являються численні повідомлення про довгоочікуване завершення ремонту.

Першого березня 2020-го з’являється пост голови Донецької ОДА Павла Кириленка. Губернатор повідомляє, що роботи з капітального ремонту – прискорилися.

Натомість на самих фото – близько 10 чиновників та лише 2 працівника, що виконують якісь роботи.

Не двох, але близька 5 робітників нам вдалося знайти у школі двома тижнями пізніше. Хоча охоронець фірми-підрядника  «Донбас Будіндустрія Сервіс» був явно не радий нашому візиту.

І що ж ми побачили у порожній школі, про прискорення ремонту якої відзвітував пан губернатор?

Більша частина ремонтних робіт на другому, третьому та четвертому поверхах виконана.

Чого не скажеш – про перший поверх, завалений будівельними матеріалами.

Але у будівельників тепер нові аргументи – нові протипожежні умови та коронавірус.

Натомість  громадські активісти та батьки школярів Селидового іншої думки про причини такого повільного ремонту.

Альона Гринько громадський активіст Селидового:

Два місяці тому мій добрий знайомий намагався сюди влаштуватись. Він сам живе в іншому містечку. Йому сказали – 150 гривень на день. Жодного офіційного оформлення. До того ми два роки поспіль приходили, намагалися перевіряти документи тих, хто тут працює – вони не оформлені, не було жодних документів у тих людей. Це було не дуже добре, тому що двоє з тих людей ходять збирають пляшки, вони не кваліфіковані, з того що ми бачимо їх по місту.

Натомість у Селидівському виконкомі запевняють, що усе під контролем, та називають черговий строк відкриття відремонтованої школи.

Інна Терещенко перший заступник міського голови Селидового:

“Міська влада мала зауваження і неодноразово писала на це листи до Департаменту капітального будівництва. Я вам не можу сказати чим вони мотивують зриви строків, пояснюють, що коштів немає, а далі нічого більш не кажуть. По-перше, закінчилась вже зима, а по-друге ми знаємо, що школу вони відкриють ще до 1 вересня 2020 року”.

Кинули на середині

Зовсім по-іншому розпочинався та проходив ремонт шостої школи Торецька. Навчальний заклад розташований у центрі міста, у ньому навчається 570 школярів.

Укладеним з підрядником договором на 40 з лишком мільйонів передбачалося:

  • капітальний ремонт усіх внутрішніх приміщень
  • заміна систем опалення, теплопостачання, водопостачання та водовідведення
  • забезпечення сучасними меблями, інтерактивними дошками, комп’ютерами, проекторами

Ремонт розпочався восени минулого року.

Ремонт Торецької школи передбачений відповідним проектом, підтриманим Державного фонду регіонального розвитку. Після ремонту побудована 35 років тому школа мала справді перетворитися до невпізнаваності.

Капітальний ремонт другого та третього поверху зайняв п’ять місяців. При цьому навчальний процес у школі не зупинявся.

Кожного дня на у школі працювали близько 30 представників підрядної організації. Проблем з кадрами, на відміну від фірми «Донбас Будіндустрія Сервіс», що третій рік ремонтує школу у Селидовому, не виникало.

У лютому 2020 ремонтні роботи на другому та третьому поверхах добігали кінця. У рамках проекту реконструкції школа отримала обладнання для комп’ютерних класів, інтерактивні дошки.

Працівники підрядної організації збирали нові меблі та готувалися до капітального ремонту першого поверху, з найбільшими обсягами роботи.

Але вже тоді закінчувалися гроші, виділені ДФРР у 2019 році.

Олена Кульбачна заступник голови ВЦА м.Торецьк у березні 2020 року

Затримки будуть. В нас ще немає офіційного підтвердження щодо фінансування. Зверталися ми до губернатора  листуванням, до міністрів. Наразі чекаємо постанови. 

Через тиждень навчальний заклад відвідують високі гості – тодішній віше-прем’єр, а нині – прем’єр-міністр Денис Шмигаль, голова парламентського комітету з питань організації державної влади та місцевого самоврядування Андрій Клочко, голова Донецької облдержадміністрації Павло Кириленко.

«Поспілкувалися с батьками та педагогами,  визначили, яка підтримка потрібна з боку обласної та державної влади саме цим школам та загалом усім, що розташовані у прифронтовій зоні» – написав на своїй сторінці у Фейсбук Павло Кириленко.

Але.  Невдовзі стає відомо, що ДФРР взагалі не включив Торецьку школу у план фінансування на поточний, 2020 рік.   

Володимир Орешкін начальник управління освіти ВЦА м.Торецьк

Сегодня все вопросы подрядчика закрыты. Все обязательства, которые он должен был выполнить, он выполнил. Даже по некоторым моментам перевыполнил в надежде на то, что будет продлено финансирование. В любом случае, несмотря на то, что подрядчик выполнил свои обязательства, состояние школы не позволяет вести учебный процесс в полной мере, потому что мы говорим о половине работ. Да, закрыты многие вопросы, но не так как должно быть в опорной школе. 

За словами начальника Торецького управління освіти, будівельники встигли провести більше половини від передбаченого проектом обсягу робіт. А система є-дата показує, що минулого року підрядник отримав 21 млн 160 тис грн. Нагадаймо, загальний кошторис робіт за договором – 40 млн 300 тис.

Отже, реконструкція опорної школи Торецька зупинилася на середині. Під питанням – робота навчального закладу після карантину.

Але біда – не приходить одна.

Школа має проблему з дахом, який починає усе більше протікати. І хоча проект реконструкції підготували два роки тому – досі не знайдено джерело його фінансування.

  • Twitter
  • Facebook