26.12.2018

Тендерний Бліцкриг Близнюка

Ви можете повірити, що інфраструктурний бум Донеччини залишив за бортом минулих «крєпких хазяйственников», таких як міністр ЖКГ часів Януковича Анатолій Близнюк? І не треба в це вірити — мабуть так не буває. Вони і зараз зубами вдерлися в розбудову їми же занедбаного Донбасу. І тримають прямо за горлянку. А чому й не тримати — усе ж цьому сприяє. А чи взагалі вони «минулі»?

Слов’янськ, Краматорськ, Дружківка, Костянтинівка. Чотири міста — один водогін, аварійність якого змушує жителів цих міст з тремтінням чекати літньої спеки та наповнювати усі наявні ємності, але зазвичай не врятовує і це. І нарешті – облдержадміністрація зрушує це питання з мертвої точки, та як і зазвичай існує «АЛЕ». І цього разу це «АЛЕ» – «грузинський гастарбайтер», що став фаворитом тендерних комітетів, та гучне прізвище, яке уособлює собою Донбас у «кращі часи» монополії Партії регіонів.

Впродовж 2018 фірма ТОВ «Донецький інститут води» виграє тендерів з виконання масштабних робіт, пов’язаних з реконструкцією водопровідно-каналізаційних мереж та будівництвом нових водогонів, на 180 млн.
Замовниками виступають департамент обласної держадміністрації та місцеві адміністрації Лиману, Костянтинівки, Покровського району.

Здавалося б – можна тільки порадіти, що на Донеччині нарешті починають вирішувати гостру проблему водопостачання та водовідведення, а гроші та робочі місця залишаться у регіоні.
Але замість радості від самого початку виникали сумніви у спроможності фірми з такою гучною назвою виконати взяті на себе зобов’язання та, м’яко кажучи, у незаангажованості тендерних комітетів, що визнали переможцем «Донецький інститут води».

Щодо спроможності

В усіх тендерах для підтвердження кваліфікації «Інститут води» надає контракт з грузинською фірмою «Стагар» на реконструкцію тепличного комплексу на території Грузії.
Але. Контракт мав бути виконаний ще 2015 року. Проте передбачені договором 500 000 доларів фірма з Донеччини так і не отримала. Відсутня ця сума і у фінансовому звіті підприємства.

Більше того – власником фірми-замовника робіт є харківський бізнесмен Максим Серебрянський. Який відмовився нам підтвердити – чи справді його підпис стоїть під контрактом. А вказаний у документах телефон фірми «Стагар», яку за 100 доларів зареєстрували за два місяці до підписання такого нібито масштабного договору – грузинського партнера «Інституту води» – перебуває поза зоною доступа. Зареєстрований же телефонний номер «Стагару» на ім’я гендиректора «Донецького Інституту води» Дмитра Швидченка.

Крім того – у англомовній версії контракту ідентифікаційний номер, вказаний «Стагаром», відповідає номеру Грузинської тепличної корпорації. З якою справді був укладений ідентичний за структурою, шрифтом, змістом договір у «Інститута води» у 2015 – але усього на 24 тис. доларів. Які єдині у пасиві фінансової звітності підприємства, мало не єдиний, не нульовий показник у балансі фірми, та й те є предметом судового спору.

Отже, підстав вважати півмільйонний договір фейковим – більше ніж достатньо.
І цей договір «Інститут води» не соромиться надавати до тендерної документації. Разом з рекомендаційним листом власника фірми «Стагар» Максима Серебрянського.

Який же масштаб катастрофи може чекати регіон як результат міцної дружби тендерних комітетів з грузинським «теплицебудівником»? Ось тут ми б не хотіли лякати, але мешканцям громад від Покровського району та Костянтинівки, до Слов’янська та Лиманського району здається треба починати запасатися водою. Хоч і не звикати…

Скільки мільйонів засмокче колектор?

У Костянтинівці «Інститут води» виконуватиме капітальний ремонт каналізаційного колектору по вул. О.Тихого – від вул. Булгакова до першої насосної станції. На ділянці близько 3 км планується заміна труб діаметром від 500 до 800 мм, на глибині півтора-два з половиною метри, підключення до існуючої мережі, ремонт або заміна смотрових колодязів тощо.

Аварійний об’єкт, що не реконструювався з 1952 року, пролягає вздовж однієї з головних вулиць міста, О.Тихого. Він кілька разів перетинає проїжджу частину, трамвайне полотно, пролягає під землею поруч з житловими будинками та автозаправною станцією. Аварії на колекторі спричиняли провали прямо на дорозі, численні аварійні ситуації.

Стратегічний водогін – у руках аматорів

Нормальна життєдіяльність Слов’янська, Краматорська, Дружківки, Костянтинівки напряму залежить від роботи другого донецького водогону. Його ввели в експлуатацію ще 1954 року, у період інтенсивної розбудови регіону. Суттєвих ушкоджень застарілому об’єкту було завдано 2014-го, під час бойових дій під Слов’янськом.

Аварійні ситуації на водогоні стали вже традиційним явищем. Відсутність води взимку може зупинити роботу котелень, а під час літньої посухи – створює великі незручності населенню. У Дружківці, наприклад, через порожні труби 2016-го відбувся багаточисельний мітинг під стінами виконкому.

І ось у серпні минулого року Департамент житлово-комунального господарства Донецької ОДА оголошує тендер на капітальний ремонт трикілометрової ділянки донецького водогону вартістю у понад 83 млн грн.
Впродовж трьох раундів аукціону краматорська фірма жодного разу не знижує цінової пропозиції, та посідає третє місце. А це означає одне з двох – або сам тендер не був цікавий, або «Інститут води» заздалегідь знав про свою перемогу. Так і сталося: на допомогу прийшов тендерний комітет, що дискваліфікував двох учасників з більш вигідною ціновою пропозицією.

Дискваліфікований учасник, будівельна фірма з дніпропетровщини «Перспектива», скаржиться на дискримінаційні рішення та ставить під сумнів ідентичність документів переможця – рекомендаційного листа від директора грузинської фірми «Стагар» Максима Серебрянського, того самого, що не погодився визнати справжність свого підпису під контрактом з «Інститутом води».

Не отримавши відповіді, «Перспектива» звертається до Антимонопольного комітету, який розпочинає провадження.
Але потім, здається, згадали, що вони давні партнери департаменту житлово-комунального господарства, і раніше отримали від нього контрактів на 50 млн,– і відкликали свою скаргу.

Як не дивно, але ні у пані голови, ні у секретаря тендерного комітету не викликає сумнівів досвід «Донецького інституту води» у Грузії, навіть, через факт невідображення півмільйона доларів у звітності.
А при відповіді на конкретні запитання чиновники Департаменту житлово-комунального господарства обрали тактику «ми не знаємо», «ми не пам’ятаємо», «ми не будівельники».

Чи дотече вода до сіл Покровського району?

А у Покровському районі ця ж фірма тягнутиме 43 км водогону до сіл та селищ Срібненської та Новоєлизаветівської сільських рад.
Закупівлю вартістю у 70 млн у серпні 2018-го проводила Покровська райдержадміністрація.
Одразу сім учасників з меншими ціновими пропозиціями тендерним комітетом дискваліфікуються, а «Донецький інститут води» доводить свій тендерний портфель до 180 млн. гривень.
На зауваження інших учасників про численні порушення, що містяться у документах «Інституту води», тендерний комітет і цього замовника уваги не звертає.

Нову гілку водоводу вартістю у понад 5 млн будує краматорська фірма і у селищі Нове Лиманського району.
Роботи мали завершитися до кінця жовтня минулого року. Але ще у листопаді вони були у розпалі і далекі до завершення.

Може, через те, що 14 працівників фірми фізично не в змозі своєчасно виконувати масштабні проекти? Або проблеми з орендованою технікою?

Наприклад, усім замовникам «Донецький інститут води» подає договір оренди екскаватора Коматсу реєстраційний номер 11103АН у підприємця Рипаленко строком до кінця 2020 року. Але. Той самий Рипаленко здає той самий екскаватор у оренду підприємцю Чижу, який використовує машину для надання послуг за тендером краматорській СЄЗ.
Більше того, на цьому щедрість власника екскаватора не обмежується – пан Рипаленко пообіцяв і нам надати у оренду ту саму машину разом з екскаваторником.

Але у «Донецького інституту води» не тільки екскаватор-привід. Офіс фірми зареєстрований у Краматорську по вул. О.Тихого, 10. Та знайти його за цією адресою виявилося нереальною справою.
Не розкрив секрету місцезнаходження улюбленця тендерних комітетів і заступник гендиректора фірми, Ігор Куліков.

А за даними з відкритих джерел, «Інститут води» пов’язаний з одним з найодіозніших політиків Донеччини – колишнім головою обласної ради та облдержадміністрації, екс-міністром та екс-нардепом Анатолієм Близнюком.

Крім того, генеральний директор фірми Дмитро Швидченко працював помічником одіозного політика, коли той був народним депутатом. Співвласником фірми виступає ще одина людина Близнюків – Олександр Гершун. Пан Гершун володіє фірмою «Фінансова компанія ДС» – у якої «Інститут води» і орендує офіс.
Ось так старі представники донецької еліти опановують сучасний нібито прозорий ринок державних закупівель.

  • Twitter
  • Facebook